Цитаты из книги Гонихмарник

Гарні речі, штани від кутюр чи золоті брязкальця, навіть геніальні полотна чи фантастичні скульптури можуть тільки подобатися, але як їх можна кохати.

Знайоме відчуття. У неї раптом пересохло в роті, і навіть чорна густа кава не допомагала, руки починали тремтіти, а всередині закручувався маленький смерч, який, коли не знайти для нього виходу, міг її розірвати на шматки. Цей вихор тато називає натхненням.

Зрозумій, поки поруч із тобою будуть ті, хто не боїться тобі дати руку, стати твоїм поводирем, спіймати тебе, коли ти падаєш, доти варто жити… Навіть якщо той поводир — Божевілля. Варто жити, подруго, коли поруч є ті, кому ти потрібна, кому потрібні твоя присутність, твоє слово, твій сміх.

Роздоріжжя - на вулиці, у житті. Кожного дня робимо вибір або хтось його робить за нас... Розмірковуємо, куди рушати. Стільки доріг! Вибираєш одну. Інколи жалкуєш, але повернути назад не вдасться, коли зметикуєш, що не туди завернув. Рух односторонній.

Тому що те, як поведе себе жінка, хай навіть найпередбачуваніша, в екстремальних умовах, спрогнозувати важко.

Книги. Лишень там усе здається справжнім. Тому що з перших сторінок інтуїтивно розумієш - хоче тебе автор збити з пантелику, тобто надурити, чи навпаки, готовий привідкрити свою душу й впустити до неї хоча б на мить (200 чи 300 сторінок - залежно від обсягу). І ти навшпиньки, міцно тримаючись за руку провідника, крокуєш буквами-сходинками, потім реченнями, загортаючись в одежу чужих думок, приміряючи на себе переживання та роздуми автора.

Доки кохаєш людину — кохання живе.

Мудрі питання потребують таких же відповідей.

"Коли не можеш допомогти, тоді ліпше не заважай, не пхайся".

Щоб зрозуміти себе, інколи не потрібні ні ліки, ні гроші, а тільки час, старий добрий час.

У чоловіків алергія на жіночі сльози. Здебільшого вони стають слухняними баранами, коли красива жінка починає плакати. А коли вона всім єством своїим дає зрозуміти, що плаче через нього ж таки, - то все, ти пропав. З тебе можна шворки плести.

Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними.

Те, чого так найбільше боїшся, часто наздоганяє тебе.

Випадок змінює життя людини. Те, що видавалося головним, стає другорядним, вторинним. Усе перевертає з ніг на голову випадок. Чи справді таким випадковим є той випадок?

Та хто в дев'ятнадцять років зважає на здоровий глузд?

У селі завжди про всіх все знають, якщо ж ні, то вигадають.

Магда Чапинська

Все має свою ціну. І воля також?