«Стоячи тут,— думав Аллен,— забуваєш, що
там, у місті, такі самі, як ти, люди борються за кожен ковток повітря,
юрмляться у смердючих, жахливих вагонах підземки, страждають від
вуличного гуркоту й мусять марнувати своє життя в безглуздій біга
нині». На березі океану повітря насичене запахом солі, духмяними
пахощами трав та квітів, і бодай на один вечір тут можна забути,
що в цей самий час у світі десь точаться війни, гинуть люди, палають
у вогні міста, забути про криваві расові та племінні сутички, про
спалахи амбіцій.
Ваша оценка