Harry Potter und der Feuerkelch

- В сотый раз узрела мою смерть! Да если бы я умирал каждый раз после ее предсказания, я был бы уже медицинским чудом.

Пам'ятайте Седрика. Пам'ятайте: якщо настане час, коли вам доведеться зробити вибір між чимось правильним і чимось простим, згадайте, що сталося з добрим, хорошим і сміливим хлопцем лише тому, що він опинився на шляху Лорда Волдеморта. Пам'ятайте Седрика Діґорі.

Різниця в характерах та мовах не має значення, якщо ми маємо спільну мету й відкриті серця.

— Зле отак сидіти і хвилюватися, — сказав він. — Те, що має си стати — станеться, і тоді ми його стрінемо.

— У скількох із них вистачить сміливості, щоб повернутися, коли вони це відчують? — прошепотів він, дивлячись на зорі. — І скільком вистачить дурості, щоб залишитися осторонь?

Намагаючись не дивитися на Снейпа, Гаррі продовжив чавити своїх скарабеїв, уявляючи, що кожен жук має Снейпове обличчя.

[…]промовила Герміона, почервонівши так, що Гаррі аж мовби стало тепліше від жару, що пашів на її обличчі.

— Ви не маєте повноважень мені наказувати! — зашипів Снейп, знімаючи руку з передпліччя, ніби злий сам на себе. — Я маю таке саме право після смерку тинятися цією школою, як і ви!
— Тоді тиняйтеся звідси, — пожартував Муді,

Ми всі захищаємо наші приватні володіння, адже так?

— Рон, позичиш Левконію? — спитав Джордж.
— Ні, бо її зараз нема — полетіла з листом, — сказав Рон. — А що?
— Джордж хотів запросити її на бал, — саркастично кинув Фред.

Тиждень тому Гаррі сказав би, що пошуки партнерки для танців можна порівняти хіба з двобоєм з угорською рогохвісткою. Але тепер, після двобою, коли йому світила перспектива запрошувати дівчину на бал, йому здавалося, що легше позмагатися з рогохвісткою ще раз.

Дивно, але коли ви чогось боїтеся і віддали б усе на світі, щоб сповільнити час, він, навпаки, починає прискорюватися.

— Бачу, ти знов почала їсти, — зауважив Рон, дивлячись, як Герміона щедро намащує варенням грінку з маслом.
— Я вирішила, що є кращі методи боротьби за права ельфів, — набундючилася Герміона.
— Аякже. А ще ти голодна, — хихикнув Рон.

— Я хочу вам сказати всього два слова, — пролунав у залі його низький голос. — Напихайте кендюхи!
— Мудрі слова! — погодилися Рон і Гаррі, а тарелі в них на очах наповнилися їжею.

— Твій тато про Дикозора Муді дуже високої думки, — суворо урвала його місіс Візлі.
— Звичайно, адже наш тато збирає штепселі, — тихенько озвався Фред, коли місіс Візлі вийшла з кухні. — Два чоботи — пара...

— І не скажеш, що вони дурні, — продовжувала вона роздратовано, ставлячи баняк на плиту й розпалюючи сухим кінцем чарівної палички вогонь, — але вони ніяк не виявляють своїх позитивних рис.

— А хай йому цей та той!.. — пролунав голос містера Візлі. — Якого біса вони забили камін?

Блідість миттю витіснила багрянець з обличчя дядька Вернона, але не скрізь, і воно стало схоже на погано перемішане морозиво зі смородиновим варенням.

Велике бурякове обличчя дядька Вернона аж пересмикнулося. Вуса настовбурчилися. Гаррі, здається, розумів, що діється з тими вусами — в голові у дядька Вернона йшла люта боротьба між двома його найголовнішими принципами.