Вершники

Друга книга про революційні події та про уславлення комунізму за два дні - це прямо занадто. І якщо в першій була хоча б дитяча цікава історія, то це дійсно серйозний твір про Громадянську війну. Мало того, що мені було нудно, так я ще й змушена була постійно гортати довідник, щоб зрозуміти, що тут взагалі відбувається (намагаюсь змусити себе думати, що це мені необхідно, бе екзамен з історії ніхто замість мене не складатиме, але поки що виходить погано).

Я розумію, що цей роман розповідає про важливі для моєї країни події, але нічого не можу зробити з собою. Ну не люблю я історичні твори, а тим паче - твори про війну з описом баталій. Явно не моє.

Гражданская война 1919 года. На территории Украины сражались между собою четыре стороны: белая армия , махновцы, петлюровцы и красноармейцы.

Лютовали шашки, и кони носились без седоков.

Рушились идеалы и брат убивал брата. Шла жестокая и бесполезная борьба, исход которой можно было предвидеть заранее. В восьми небольших и слабо связанных между собою новеллах Юрий Яновский показывает всю абсурдность и трагизм гражданской войны, любуясь при этом удивительной красотой южной Украины - от Одессы и до Донецка. В каждой главе - отдельная история из жизни людей, которых объединило одно общее горе - девятнадцатый год,

год мстителей и плательщиков, справедливый год расчетов и записей в бухгалтерскую книгу Революции.

Меня особенно тронули новеллы "Шаланда в море", "Адаменко", "Двойное кольцо" и "Письмо в вечность". Хоть я и читала это произведение в оригинале, я рада, что русскоговорящие читатели имеют возможность ознакомиться с этим выдающимся примером творчества украинского писателя ХХ века, ведь. на мой взгляд, в книге подняты те проблемы, которые не теряют актуальность сейчас, и не потеряют никогда.