Цитаты из книги Дневник

И тут она оказалась на острове Уэйтенси, где все соотвествовало идеалу. А потом выяснилось, что идеалу не соотвествовала она

До речі, проблема мистецької школи полягає в тому, що там тебе можуть навчити техніки та майстерності, але ніколи не навчать тебе таланту. Натхнення не можна купити. Прозріння не прийде через умоглядні міркування. Не можна вивести формулу натхнення. Дорожню карту до осяяння.

Тому що немає неважливих речей. Важливим є все. Кожна деталь. Просто ми ще не зовсім розуміємо – чому.

Оті начебто дрібні й непотрібні деталі, вони дрібні та непотрібні лише до того моменту, коли ти складеш їх докупи.

Пітер часто казав, що завдання художника – витворити порядок із хаосу. Надати сенс фактам, що не мають сенсу. Скласти мозаїку з найрізноманітніших шматочків. Ти перетасовуєш і переробляєш. Витворюєш колаж. Монтуєш. Збираєш воєдино.

Пітер приказував: «Єдине, що може зробити художник – це змалювати власне обличчя». Ти просто приречений бути собою. І це, казав він, робить нас вільними малювати все, бо ми лише малюємо самі себе. Твій почерк. Манера говорити. Обраний тобою візерунок на фарфорі. Усе це. тебе видає. В усьому, що ти робиш, проявляється твоя рука. Усе є автопортретом. Усе є щоденником.

Пітер часто казав, що все, що ти робиш, – це автопортрет. Це може бути і «Святий Георгій уражає Змія», і «Викрадення сабінянок», але ракурс, світло, композиція, техніка – все це ти. Навіть причина, через яку ти вибираєш той чи інший пейзаж, це – теж ти. Ти – в кожному кольорі та кожному мазку.

Якщо ти чогось не розумієш, то можеш придумати для цього будь-яке пояснення.

Може, й справді люди мусять сильно страждати, щоб ризикнути робити те, що вони люблять.

Ми ще не досить дорослі, щоб пиво купувати, а ти кажеш, що ми маємо чогось навчити світ.

Усе твоє життя проявляється в кожній фізичній дії – у тому, як ти пишеш або йдеш по вулиці. У тому, як ти тримаєш свої плечі. Усе це – мистецтво. Жестикулюючи, ти видаєш історію свого життя.

Хтозна, чому ми любимо те, що любимо.

Можно повторять одни и те же чудеса снова и снова, если никто не помнит предыдущего раза.

Всё, что мы видим, — наша собственная тень.

Мы все умрём. Цель не в том, чтобы жить вечно. Цель в том, чтобы создать то, что будет жить вечно.

Вечные поиски красивого. Обман. Клише. Цветы и рождественские лампочки, вот что мы запрограммированы любить. Юных и красивых людей.

Красота - это лишенный новизны концепт. Поверхностный. Ложный.

Мы по возрасту ещё даже пиво не можем купить, чего ради нам учить мир?

Красивая картинка ничему не учит мир.