Ваша оценкаЦитаты
Аноним5 февраля 2017 г.У мене друга вдача. Я м'яка, не войовнича. В мені зло не тримається. Все прощаю, як дурна. Все забуваю. Жити ж треба?
33,7K- Аноним29 января 2017 г.
Що наштовхнуло? Глибина істинного роду, підсвідома мудрість, що з'являються на допомогу людині в грізні часи, коли розум холоне і не встигає усвідомити небезпеку, і спитати нікого, і грізних час летить лавиною згори.
32K - Аноним29 января 2017 г.
Вони щось їли удвох і уникали читать бажання одне одного в очах, та чи й було воно, і говорили все про те про се, соромлячись мовчання. Часом вони стрічались очима, коли рвалася нитка розмови, і тоді вони переставали дихати й жувати їжу. Вони ніби кам'яніли обоє і вдивлялися одне в одного до дна.
32K 
Аноним22 июня 2014 г.- Україна, Україна! - Хрипів Людвіг, оглядаючись навкого. Водянисті очі його світились захопленням.
- О, страшна земля...
- Фатер!
- Не гарячись! Ти думаєш, уже все скінчено. Не так просто. Це народ...
- Ми знищимо його.
- Хлопчику мій, я тікав уже в одних підштанниках в вісімнадцятому році.
- Час був інший.
- Час інший, а народ той же. Я вивчив його історію, їх життєздатність і зневага до смерті безмежні.
31,7K
Аноним12 августа 2013 г.— Якщо ти людина, а не диявол, то мусиш знати, що часом в'язні й судді повинні битись поруч, коли Батьківщина гине!
31,7K
Аноним21 марта 2013 г.Читать далее— За що ми б'ємося? За що умираємо? — Голос Кравчини затремтів од глибоко напруженого хвилювання, і хвилювання передавалось бійцям. — Вороги наші б'ються за особисті багатства, за владу над нашою землею. Наші друзі воюють за мир, і лад, і радості багатого, щасливого життя своїх країн і здивовано питаються один у одного по кабінетах: за що ж бо бореться українська радянська людина? За стільки, мов, доларів або марок, як німецький, чи не за стільки? За стільки гектарів землі, як Гітлер обіцяє кожному солдату? Ні, не за стільки, брати. Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Батьківщину.
32,8K
Аноним10 октября 2011 г.Читать далееСіроштан мовчав. Він стояв перед старою матір'ю, на яку впало величезне горе, беззбройний і маленький. На нього дивилися десятки очей. Для врятування репутації загартованого рубаки йому хотілося сказати щось грубе або смішне, та він не знаходив у собі цих слів. Ним оволоділо раптом дивне збентеження. Чи вмів він жити? Чи думав про життя, про Батьківщину, про сім'ю в їхній єдності, чи тільки діяв, поринутий у ненависть до ворога, в труд і придушення страху битв? Чи творив він грізну історію свого народу і нещасної, загубленої в морі безправ'я й страшних випадковостей молодої своєї сім'ї? Чи не спрощено, механічно виконував він суворі веління історії?
31,7K
