Рецензия на книгу

• 

  ami00

  11 июля 2018

  Чилійська «Шахразада»

  Тоді я зрозумів, що часом смерть сильніша за любов.
  

  Коли кожна оповідка по своєму особлива. Нагадують чимось новели Людмили Таран «Прозорі жінки», але з більш вираженим присмаком…

  Таки – палкіші обійми сюжету в Єви Луни. Саме в цій книзі проявляється «Романтизм Маркеса» у Альєнде. :)

  Мені сподобався кінець у «Кларіси», «Зіпсованого дівчиська», «Жаб’ячої пащі», «Подарунок для коханої», «Естер Лусеро».

  Є одна риса, що поєднує всі 23 оповідки - це ДОВЕРШЕНІСТЬ. Авторка підкреслює особисту лінію над іншими в оповіданні і цим самим робить наголос на головному – стосунках жінки та чоловіка. Найбільш вдало їй це вдалося (на мою думку) в Найпотаємніше із забуття та Маленький Гайдельберг. Коли оповідання пронизує і нитка еротики.

  Варто згадати цікаві незвичні імена героїв, але вони лише нагадують про батьківщину письменниці.

  П.С. Браво авторові та Видавництву!!!

  1 понравилось

  0

  435