Рецензия на книгу

• 

  Sopromat

  28 февраля 2018

  Не можу сказати, що книга потрясла мене, але придавила буденністю безпорадності- точно.
  Вона про те, що замовчують мужчини- про своє боягузтво. Не на полі бою,не під дулом автомату. Не за сім,ю, близьких та товаришей. За себе. Це тваринне відчуття піднімається з глибин єства навіть у дрібницях- не сказати яку мову викладаєш. Не називати країну- немов у роті опік буде.
  Діти це відчувають. Особливо ті, що непотрібні батькам ( хворі, проблемні). Вони стають дорослими швидше, очікують ще зраду, але сподіваються на краще.
  Назва символічна. Про терріторію, яку полишили. Терріторію страха. Де живуть слабкі " кинуті, зневажені, забуті. Ображені."
  Кожен абзац породжував спогади про страшні події, серед них пісяти у пляшку- щонайменший, пережитий з того часу, коли інший прапор з,явився над Інтернатом.

  11 понравилось

  1,4K