- Главная
- Лідія Осталовська
- 📚 Книги
- Акварелі
- Рецензии
- Як це, коли повертаєшся у... «Акварелі»Як це, коли повертаєшся у... «Акварелі»
Отзывы о книге Акварелі
Hisoka_K22 января 2018Як це, коли повертаєшся у порожній будинок? Жодних свідів дитинства, хрещених батьків, тіток, шкільних подруг, хлопців, що тягали за коси. Тільки страшне минуле доводить, що живеш. Безустанно її згадувати? Треба народитися знову, пов'язати день учорашій з сьогоднішнім міцними нитками. Вигребти щось хороше, щось наперекір. Захищатися від жахливих спогадів хоча б одним таким, який не доводить до розпачу.
Ми знаємо про геноцид єврейського народу ще зі школи. Але чи відомо було щось про знищення ромів у той же час? Прикро і соромно, але я не знала нічого. Цілий пласт з історії однієї народності наче видернули і намагалися утаїти. Сюжет переплітається з казкою про Білосніжку. І від її контрасту з жахіттями, які відбувалися у Аушвіці, стає ще моторошніше.
Проте те, як викладений матеріал у книзі, збиває і заважає розумінню цілістності твору. Багато історій залишилися недосказаними, багато питань лишились без відповідей. Можливо, в книзі і має бути елемент недосказанності. Але тут цього було занадто. По закінченні залишається гіркий післясмак і купа питань.
Історія живе пам'яттю. І помирає, коли припиняє з нею розмовляти.
199

Комментарии 0
Ваш комментарий
, чтобы оставить комментарий.
Комментариев пока нет,
ваш может стать первым