Рецензия на книгу

• 

  _unseen_12 октября 2017 г.

  почну з хорошого. це книжка потрібна і я рада, що вона з'явилась. ось така от відверта про війну — без героїчного пафосу, з холодом, контузією, псячим запахом, жіночим воланням, дитячим ниттям. з дуже добрим початком — коли ти не розумієш, хто «наші», а хто «ваші». хто залишив кордон, а хто його зайняв. тобі жодного разу не називають, який стяг висить над будівлею. усі твої підказки — це «зрештою у нього на шевроні такий же прапор, як у мене в паспорті».

  але
  з другої половини складається враження, що цю частину дописували на колінці. починають повторюватись не лише думки, але й описи. наприклад, читаєш і розумієш, що умовних десять сторінок тому вже йшлось про будинки, які стоять безсоромно оголені з розтрощеними меблями, як кишками після порізу. метафори і порівняння частішають, але багато взагалі не заходять: «туман розлазиться мов старий черевик». місцями здається, що ти ось це вже в жадана читав, десь раніше

  коротше. 6/10

  7

  798