Рецензия на книгу

• 

  Burmuar7 марта 2017 г.

  Це той випадок, коли не знаєш, з чого почати, бо, з одного боку, варто говорити про книжку, а з іншого, того враження вона б не справила, якби не передісторія.

  А передісторія проста. Я люблю Шкляра давно. І любов ця почалася з "Чорного ворона" і "Марусі". Тобто я бралася за книгу автора історичних романів. Дуже сильних історичних романів, варто додати. І тут на тобі! Це вже не просто книга хорошого сучасного українського романіста, а містично-еротично-кримінальна драма з елементами трилера - абсолютно новий і ну дуже неочікуваний для мене жанр.

  Але, як би там не було, написана книга класно. Є ота унікальна і чиста українська без засилля західного діалекту, за яку я і полюбила Шкляра. Та рекомендувати цей твір не наважуся нікому. Бо дуже вже він провокаційний. А провокації на тему церкви і релігії - штука небезпечна. Якщо до автора з прокльонами і не достукаєшся, то того, хто дав позитивні відгуки, можна і зжерти без солі.

  Тож, хоч спочатку і була тихо вражена тематикою і сюжетом, автора читати буду. Бо достобіса гарно пише. А про що, у його випадку не важливо.

  12

  1K