Кров кажана

А я все шукав і шукав щось таке з сучасної української літератури, що захопило б мене всього. Цей пошук вже доволі довго тривав, однак я не покидав це.

Все, що потрапляло мені в руки, все, чому я приділяв свою увагу… видавалось мені якимось збоченням, наругою над літературою та читачем. Я взагалі-то не великий шанувальник та знавець сучасної літератури, однак мене все ж цікавило, про що думають сучасні письменники та як вони висвітлюють проблеми сьогодення.

І тут я згадав про Василя Шкляра, а саме про його роман «Чорний ворон». На той момент, це був єдиний твір, написаний українським сучасником, яким я насолоджувався близько рік тому. Хоча він і історичний, а бажав іншого, однак… «То може… знову Шкляр?», - подумав я з деяким полегшенням та надією. «Невже після «Чорного ворона» я розчаруюсь і в ньому?», - промайнула друга, вже гнітюча думка.

І все ж таки, я виріш прочитати цей роман!

Мабуть, до половини твору я читав й кривився. Знову збочення, знову данина моді, знову, знову, знову… Однак потім мене поглинула неймовірна атмосферна твору, якесь відчуття близькості до подій та дійових осіб. Можна сказати, що за руку в інший вимір мене привів той карлик з великою, як у коня, головою. Він перший, хто заволодів моєю увагою, саме він став прикрасою даного твору, він – той, чиєю долею я переймався та хто викликав щиру цікавість.

Не зважаючи на неприємну хворобу, яка діставала мене вже майже тиждень та інші, дійсно важкі думки, які не давали спокою, я забувся… Я був там, я був з ними, я був над ними та усім! Магія роману таки подіяла! Мабуть, вона вже завжди буде зі мною.

Крім іншого, автор вдало, іронічно, саркастично висвітлив чимало соціальних питань як загальнодержавного, так і суто індивідуального масштабу.

«Кров кажана» Василя Шкляра – це саме те, що я шукав. Однак пошук на цьому не закінчено і маю надію, що знайду ще не одну перлину сучасної української літератури. Адже по суті, я лише щойно занурився, а кисню ще повний балон.

Це той випадок, коли не знаєш, з чого почати, бо, з одного боку, варто говорити про книжку, а з іншого, того враження вона б не справила, якби не передісторія.

А передісторія проста. Я люблю Шкляра давно. І любов ця почалася з "Чорного ворона" і "Марусі". Тобто я бралася за книгу автора історичних романів. Дуже сильних історичних романів, варто додати. І тут на тобі! Це вже не просто книга хорошого сучасного українського романіста, а містично-еротично-кримінальна драма з елементами трилера - абсолютно новий і ну дуже неочікуваний для мене жанр.

Але, як би там не було, написана книга класно. Є ота унікальна і чиста українська без засилля західного діалекту, за яку я і полюбила Шкляра. Та рекомендувати цей твір не наважуся нікому. Бо дуже вже він провокаційний. А провокації на тему церкви і релігії - штука небезпечна. Якщо до автора з прокльонами і не достукаєшся, то того, хто дав позитивні відгуки, можна і зжерти без солі.

Тож, хоч спочатку і була тихо вражена тематикою і сюжетом, автора читати буду. Бо достобіса гарно пише. А про що, у його випадку не важливо.

Перший раз ця книга потрапила мені до рук у 2004 році, прочитала, виписала цитати, ходила під враженням тижнів зо два...
Другий раз перечитувала у 2013 році - знову ж таки, було цікаво, дописала цитат, здивувалася, як це так - читала і зовсім не таке враження від твору склалося при перечитуванні...
Третій раз, зараз, знову ж таки - абсолютно інше враження від книжки, можливо тому, що здобутий досвід і пережиті моменти якісно і кількісно впливають на особистість, дозволяючи переоцінити сюжет по-новому. Незмінним залишився захват від прочитаного, приємна іронія, місцями сарказм, містика, детективний сюжет.

Читається легко, все зрозуміло, просто і не нав"язливо, якщо ви прихильник сучукрліту, містичного детектива і творчості автора - ця книга вам сподобається!)

В університеті пощастило мати такий собі невеличкий курс "Сучасна українська література".
Чесно кажучи, поставилася до нього скептично. Зовсім була байдужа до письменників-земляків.
Але потрапила мені до рук саме ця книга.
І я не могла від неї відірватися! Читала в університеті, автобусі, вдома. Шокуюча, фантастична, і в той же час реалістична історія. А який сюжет! Незвичний, абсолютно ні на що не схожий!

Більше року тому ми закінчили вивчати цей курс, а ця книга стовідсотково залишиться в моїй пам'яті надовго ;)
До речі, єдина прочитана з курсу "СУЛ". Соромно, але після такого неймовірного Шкляра вже не хотілося давитися романчиками мегапопулярної Ірени Карпи ;)