Рецензия на книгу

• 

  Аноним3 августа 2016 г.

  Давай поговоримо про секс?

  Здається, саме так треба було назвати роман, бо ця назва більше розкриває його суть, аніж оригінальний варіант.
  В свій час книга викликала скандальне обурення – початок 20 століття ж, як-не-як. Тоді про таке, мабуть, і думати було непристойно, не те щоб писати/говорити. Однак, як на мене, в плані еротики «Любовник леди Чаттерли» таки переплюнув навіть «50 відтінків сірого». Вміли ж тоді писати ;)

  Якщо вам здається, що книга має бути про любов, кажу одразу – забудьте. Тут її немає. Є похіть. Багато похоті. І багато розмов про секс. Хоча якщо зануритись глибше, то ця книга вкотре доводить і показує, що інтимна сторона стосунків не менш важлива, ніж духовна. Неважливо хто ти – чоловік чи жінка – якщо ти не отримуєш повного задоволення від ваших відносин, то рано чи пізно все одно підеш на сторону шукати людину, яка тобі дасть те, чого так недостає. І я не лише фізичну близькість маю на увазі.
  Можливо, якби книга містила менше відвертих розмов, читати її було б більш приємно. Бо лише одне просте запитання Конні ліснику «чому ти розійшовся зі своєю дружиною?» перетворилось в душевну сповідь про те, скільки жінок в нього було, які вони були в ліжку і з детальними описами того всього. Особисто мені це було не дуже цікаво. Хоча, комусь може навпаки.

  Загалом, книга дуууже на любителя. Все залежить від того, що ви в книзі бачите і чого від неї очікуєте. Мене, як бачте, вразила не дуже.

  12

  192