Рецензия на книгу
За мить щастя
Олесь Гончар
Aidoru20 июня 2016 г."За мить щастя" не видався мені ані цікавим, ані нудним, ані веселим, ані сумним. Твір як твір, не більше. Що ж стверджує ця новела? Мені здається, що це ідеали кохання. Знаєте, в літературі буває таке, коли автори відмовляються від здорового глузду і ідеалізують, те саме зробив і Гончар, розповідаючи про любов з першого погляду між окупантом і місцевою. А якщо уявити насправді, то таких історій було тоді тисячі, хай і не з першого погляду. Дуже обережно автор критикує і всю брехливу радянщину, проте це можна побачити лише уважно читаючи оповідання.
Так, автор ідеалізує свої образи. Як сказав би будь-який літературознавець: "Прекрасний приклад романтичного реалізму!" Напевно, так воно і є.
Аналіз
1. Все відбувається у місті Рангуні, яке далеке від українських реалій (романтизм).
2. Нетиповий образ Сашка Діденка, який "не знав нічого, окрім гармати" і типовий образ його циганочки Лорі (суміш романтизму і реалізму).
3. Історичні події, свідком яких був Олесь Гончар (реалізм).
За цими рисами ми з впевненістю можемо сказати, що новела написана у напрямі романтичного реалізму. З одного боку вона самобутня, написана у трохи незвичних барвах, з іншого - надто проста. Безумовно, моя думка не остання інстанція, тому свої висновки кожен повинен робити сам.5772