Рецензия на книгу

• 

  OksanaSamusenko

  17 февраля 2016

  Історії для каво-естетів, лате-гурманів, любителів гарячого шоколаду, какао, трав’яного чаю та всіх шанувальників гарячих гарячих смаколиків. Їх потрібно читати не поспіхом, так, ніби ласуєш смачним десертом, намагаючи розтягнути задоволення на довше, ретельно переминати кожне оповідання, кожну сторінку, відчуваючи неповторний смак та аромат. Розповіді пахнуть духмяними, п’янкими, такими приємними і терпкими запахами кави, свіжої випічки, кориці, імбиру, липового цвіту, ванілі, кардамону, відтворюють звуки блюзу, гри вуличних музикантів, посвистування чайничка, крапель дощу, кличуть з собою у подорожі.

  Як чудово забути про проблеми, зупинитись у невпинному вирі справ і турбот – і насолоджуватись кавою за столиком затишного кафе, чи дома, загорнувшись у теплий пледик. Книга така мила і ніжна, сповнена домашнього комфорту, родинного затишку, зігріває своїм теплом. Надійка Гербіш зачаровує своїми оповіданнячками – сонячні, життєрадісні, щирі, відкриті оповідання не дозволять замерзнути у найморозніший і найпохмуріший зимовий день. Читаючи їх, на душі стає приємніше, веселіше.

  Книга-терапія від смутку і журби. Маленькі дрібнички гарного настрою, ласкаве слово, щира посмішка запах улюбленої кави... Невже для щастя потрібно щось грандіозне?

  8 понравилось

  0

  398