Рецензия на книгу

• 

  zadnipriana

  15 января 2016

  Протягом читання книги мене не полишало відчуття якоїсь штучності, натягнутості почуттів. Багато слів, багато метафор, порівнянь, ніби-то влучних красивих висловів, які можна виписати і... забути. Так само як і цю книгу. Напевне, це невдалий вибір для знайомства з Матіос, треба було почати з чогось іншого.
  Що ми маємо? Жінка, онещаснена своїм коханням, долею всім на світі, страждає від кохання до чоловіка. Все. Крапка. До того ж страждає постійно, без перестанку і безнадійно, записуючи кожен порух свого серця. Чому мене це не зачепило? Я не знаю. Я не скажу, що я безсердечна, жорстка і не розумію почуттів закоханих, бо іноді можна почути, що "зрозуміти може лише той, хто кохав". Я все зрозуміла, але мені не сподобалась ця книга. Ні сюжет, ні емоції, які вона претендує викликати, ні виклад. Хоча я очікувала, що буде щось незвичайно, адже виклад у формі щоденника інтригує.
  Завершення якесь ніби обірване, складалося враження, що треба було щось дописати, от щось і дописали. Останні сторінки байдуже пролистувала, та й не багато цим пропустила.

  5 понравилось

  1

  414