Рецензия на книгу

• 

  sireniti

  9 января 2016

  Ти мене вибач, шо я став дорослий

  Я такі книги не оцінюю. І чесно,- не знаю, що про них писати. Особливо про цю. Особливо про Кузьму.

  Андрій Кузьменко один із тих людей, публічних, до речі, про яких говорять: «Свій в дошку».Так, він свій, був таким, для всіх. Від малого до старого. В селах, містах; прості люди і ті, які більш відомі, - його любили всі.
  Його голос, зовнішність, неповторима тернопільська говірка, були ніби візитною карткою. А надзвичайна харизматичність все це тільки доповнювала.
  Я не знала його особисто, але коли він загинув, то було таке враження, ніби втратила дорогу людину.
  Не знаю, чим насправді є ця книга. Горе матері відчутно. Але, на жаль, без комерції тут не обійшлося. Та не хочу, справді не хочу нічого про це знати.
  Я хочу думати, що це дань пам'яті хорошій людині, це плач матері за єдиною дитиною, це наша туга за справжнім сином України.
  Герої не вмирають, - Кузьма, це про тебе також.

  На русском.

  Я такие книги не оцениваю. И честно, - не знаю, что о них писать. Особенно об этой. Особенно о Кузьме.

  Андрей Кузьменко один из тех людей, публичных, кстати, о которых говорят: »Свой в доскує. Да, он свой, был своим, для всех. От мала до велика. В сёлах, городах; простые люди и те, которые более известны, - его любили все.
  Его голос, внешность, неповторимый тернопольский говор были будто визитной карточкой. А чрезвычайная харизматичность все это только дополняла.
  Я не знала его лично, но когда он погиб, то было такое впечатление, будто потеряла дорогого человека.
  Не знаю, чем в действительности является эта книга. Горе матери ощутимо. Но, к сожалению, без коммерции здесь не обошлось. Только не хочу, действительно не хочу ничего об этом знать.
  Я хочу думать, что это дань памяти хорошему человеку, это плач матери за единственным ребенком, это наша тоска по настоящему сыну Украины.
  Герои не умирают, - Кузьма, это о тебе также.

  54 понравилось

  13

  414