Рецензия на книгу
Бора
Галина Вдовиченко
Karmelito4ka222 сентября 2015 г.Прекрасне у простому
На даний час багато сучасних українських письменників вибрали для себе стереотип писати про "сільські пристрасті" і "драми", а тут абсолютно проста, щира, незамисловата історія про жінку, якій в спадок діставля будинок. Про жінку, одну з сотні тих, яких можна зустріти просто на вулиці або по-сусідству. Ми з мамою обожнюємо романи Галини Вдовиченко саме за їх простоту та безпосередність і мама часто перечитує саме цю книгу.
Тепер щодо змісту роману. Роман сам по собі дуже затишний та атмосферний, туди поринаєш та відчуваєш себе там, посеред старого будинку посеред хорошої компанії. Головна героїня Христина Бора, проста жінка, котрій доля зробила подарунок у вигляді старого будинку на околиці Львова, який вона отримує у спадок від свого першого шкільного кохання. Разом з вірною подругою вона їде туди, щою подивитися той самий таємничий будинок та залишаєтья там ночувати, попередивши дорослого сина, в якого вже теж є особисте життя. І поступово гостинний будинок приймає під своє тепле крило людей з абсолютно різними долями, котрі діляться своїми історіями. Особливе, чисте, дитяче тепло віяло від Божки, дівчинки, котру доля не дуже й обдарувала щасливим дитинством і з ранніх років вона сама заробляю на життя та від котика Кіцманя, котрий так любив дрімати у неї на колінах, коли всі збиралися разом та розповідали свої історії.
Також, напротязі роману дуже відчувається та особливо чарівна "Львівська" атмосфера. Роман зачаровує своїм теплом, закутує в чарівне покривало теплута затишку та дає впевненість в тому, що в житті завжди є місце диву. Диву та щирій людській дружбі та доброті, спорідненню таких, на перший погляд, різних душ. Роман лікує душевні рани та позбавляє від поганого настрою. "Бора"- книга від якої хочеться жити та щиро вірити в дива!!!2185