Рецензия на книгу

• 

  chamomilla2627 июля 2015 г.

  Важкі у мене стосунки з сучасною українською літературою. Чи то книга ще й досі хороша не траплялася, чи то так стали планети, так склались обставини... Кожного разу натрапляю на знедолених сільських дівчат, які мріють вирватися з глибинки і потрапляють у столицю (чи в інше місто) і як тяжко їм там живеться, і як з часом вони загартовуються життям і стають "сталевими" леді і т.д. і т.п....або багато матюччя і брудного сексу..от і боялася я починати читати Ворошиловград, хоча мені її дуже радили і загалом враження хороші, хоча й без матюків не обійшлося, видно без них ніяк, можливо це додає якусь перчинку, дозволяє передати емоції героїв, я цього зрозуміти не можу і ставлюся досить негативно, але в кожного свій смак. Мені здалося, що всі діалоги, чи по крайній мірі більшість з них, складалися з матюків і похмурих реплік, ніби герої не мають що сказати один одному і це ВЕЛИЧЕЗНИЙ МІНУС. Хоча сказати їм якраз було що, були емоційні сутички, зустріч протилежних інтересів, недосказані почуття...І герої зовсівм не дурні люди, з життєвим досвідом, з освітами і роздуми-монологи у них повчальні, можна навіть сказати філософські:

  Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини, і як нас самих починають рятувати близькі нам люди
  
  Життя - це виснажлива, щоденна боротьба зі своїми залежностями
  
  Ніхто не надає особливого значення стосункам із жінками, всіх захоплюють стосунки із життям і смертю , ніхто не знає, що жінки - це і є життя і смерть

  Але ж і подобається мені магічний реалізм, щось у ньому таке є і загалом мова написання багата, соковита і приємна (не рахуючи тих таки матів;)

  7

  1,3K