Рецензия на книгу

• 

  GiblerFellas12 июля 2015 г.

  Я справді щаслива, що ця книга перекладена українською. Тому що важко знайти твір на кшталт цього, де б дитячі спогади переплітались з суспільними проблемами. Справа у тому що мені ну неймовірно цікаві дві революції, які не відбулись - це угорська революції 56-ого і чехословацька 68-ого і коли я зрозуміла, що ця книга має певне відношення до цього періоду, вирішила - читатиму! Перекладачка у післяслові влучно зауважує що у вітчизняній літературі аналогу просто немає, тому що українські письменники хочуть писати лиш горду класику та боїться посміятись над власним минулим. Але Ірена Доускова не побоялась і написала дуже легку книгу про складні речі.

  Головна героїні - Геленка Соучкова або Фрайманова, живе в період так званої - нормалізації (репресивні заходи в Чехословаччині після Празької весни), її мати та вітчим - актори, справжній батько виїхав у Штати, а бабуся-єврейка - вбита під час Другої світової, інша бабуся пише справжньому батьку дівчинки листи перебільшуючи все, що тільки можна перебільшити. Геленка дуже безпосередньо дивиться на цей світ і іноді під час читання смієшся і плачеш, майже одночасно. Сподобалось, що авторка не дає жодних оцінок і не ставить вердикту системі, а просто розповідає побачене (не секрет, що роман трохи автобіографічний, а персонаж Геленки - це узагальнений образ тогочасної чеської дитини) і ці спогади переконують більше, ніж от ці байки про “хороше соціалістичне минуле”.

  9

  226