Рецензия на книгу

• 

  mikvitavtorusinag

  16 января 2025

  А як там жили письменники в СРСР?

  Інтерес до української літератури загалом у мене не виникав, а уроки літератури його не пробуджували. Але все змінилось, коли я вперше натрапила на альбом "Ти(Романтика)" гурту МУР. Словами не передати, які емоції я відчула при прослуховуванні. Так і почав пробуджуватись мій інтерес до наших письменників. І ось, побачивши на полиці книгу "Клавка", у мене наче "чолка встала"

  Атмосфера бурхливого літературного життя, затишних РОЛІТівських квартир та спустошеної комунальної квартири змішуються у торнадо, в епіцентрі якого застрягла Клавка — секретарка Спілки письменників і та, з ким поринете у післявоєнне життя Києва. Але несподівано у сіре життя самотньої дівчини увірвуться одразу два претенденти на її серце, і вибір буде не з легких.

  Усі переживання головної героїні я відчувала разом із нею: від любовних страждань до гірких спогадів. Ти ніби слухаєш розповідь подруги про її життя. Десь поплачеш, десь посмієшся, десь її дії здаватимуться нелогічними, але саме це і робить персонажа живим.

  Через історію звичайної дівчини книга передає жорстокість радянської системи, і від подій того часу кров стине в жилах. Особливо майстерно авторка описала життя інвалідів війни. Досі серце крається, коли згадую будь-який розділ з їхньою участю. Були події, абсурдність яких висвітлювалась як жарт, та всі робили вигляд, наче так в треба. І від цього вони відчувалися ще реальнішими.

  Книга схожа на старий анекдот чи піонерський віршик, яким криво закрили зображення закатованих людей — жертв радянського режиму. Прочитавши її, у вас неодмінно з'явиться бажання більше познайомитись з українською літературою і неприємний присмак у роті при будь-якій згадці про СРСР.

  4 понравилось

  44