Рецензия на книгу

• 

  Аноним10 марта 2015 г.

  Я не тримаю зла зовсім ні на кого,
  Жити кайфово так, як дякую Богу.
  Я не тримаю зла зовсім ні на кого,
  Жити кайфово так, як дякую Богу.
  (Я не тримаю зла)

  Частково книжку прочитала, частково прослухала. Раджу усім слухати, бо ту книжку Кузьма начитав сам. Так як розмовляв, так і читав. Не граючи вібраціями та інтонацією. Начебто один чувак розказує свої враження від перебування в лавах радянської армії, періоду розвалу радянського союзу, тоді коли усім на все начхати.
  Й коли у вас температура, голос Кузьми заколихує, а потім дотепний жарт, хоч і брутальний, а що ви хотіли від армії, й все сон втікає, а на обличчі либа. Мій кіт, який намагався мене лікувати цілющим сном, декілька разів, був скинутий на підлогу від приступів кашлю перемішаного з реготом.
  Книжка не несе ніякого просвітницького чи філософського навантаження, вона проста й звичайна. Тому хто шукає високі матерії, чи красиві обороти мови, нічого подібного туй не знайде.
  Але ця книжка – спомин, про того хто місяць назад покинув цей світ. Сказати, що я була фанаткою його музики, не можна. Кузьма мені імпонував як людина. Згадую їх з Могилевськую спільну передачу "Шанс", яку дивилась через них. Бачила його виступи на Майдані.
  Поки залишається його творчість, будемо пам'ятати цю світлу людину.

  Мам!
  Ти мене вибач що я став дорослим
  I вже минула сорок третя осiнь
  Як я побачив перший раз свiй дiм
  Мам!
  а можна я до тебе завтра приїду
  I ми на кухнi не одну годину
  Собi на рiзнi теми посидим
  (Мам)
  
  
  Ти прийшла в мою хату брудна, немита
  І постукала в двері церковним дзвоном.
  Не питаючи згоди, до мене вселилась
  І спокій забрала, не питаючи згоди.
  Розтрощила мій дім і пішла до сусідів,
  Хоч і їхні родини ні в чому не винні.
  Поробила з людей страшних ворогів
  І, рахуючи гроші, сміялась єхидно.
  
  Приспів:
  Ну, і хто тебе кликав? Чому ти прийшла?
  Стара проститутка – сука-війна.
  Хто тобі платить за наші тіла?
  Скільки ще тобі треба? Яка їх ціна?
  
  Я не хочу вбивати – я хочу любові,
  Але ти мої руки замазала кров’ю,
  Навчила чуже життя відбирати
  І при цьому радіти, а не ридати.
  Ти зігнала мене із дивана в окопи,
  Телевізор мені замінила прицілом,
  І за день я старію, ніби за роки.
  За що ти із мене звірюку зробила?
  
  Приспів
  
  Мої бідні батьки до тебе не знали,
  Як мало коштує втратити сина.
  І краще самі би раніше вмирали,
  Щоб не бачити, як гине їхня дитина.
  Ми складали копійки, ліпили до купи
  Своє щастя нехитре на сорок квадратів,
  А ти заявилася в мене під дахом,
  Щоби разом із небом його відібрати.
  
  Приспів
  
  Ну, і хто тебе кликав, сука-війна? (2)
  
  Сука, сука-війна...
  (Сука-війна...)
  

  20

  266