Рецензия на книгу

• 

  Gizza

  6 февраля 2024

  Місце написання-Москва, 2012. І це багато чого пояснює.

  Це третя книжка Кідрука , яку я прочитала, і ця-НАЙГІРША.
  Якби я почала знайомство з творчістю автора з неї-то руки б мої більше не торкнулися його книжок.

  Я люблю книжки про пригоди, про пошук скарбів і загублених міст, а анотація обіцяла мені саме таке, пошук незвіданого.
  Ну що ж, пошук загубленого міста я отримала. І сама місто теж.
  Але.

  Але мені не сподобалися герої.
  Така собі історія про розумного росіяннина, який все знає і про дебіла українця.
  Ні, ви не подумайте , він розумний, знає кілька мов, отримав степендію за кордоном.. Але він просто дебіл, у якого проблеми з причинно наслідковими звязками. Ну правильно, для того щоб думати і аналізувати є росіянин Семен. А українець, він так-придумати якусь дурню, чи людину вбити.

  Японка і амереканець, вони взагалі не люди, а якісь картонні функції введені до роману для виконання одніє єдиної задачі. Задачу винонав-молодець.

  Згадуючи 2012, можу сказати, так, тоді було абсолютно нормально писати і знімати щось подібне. Старший брат подумає за тебе, не переживай. А ти просто смішний маленький українець з перефірії.

  Так хто ж спускав плоти з трупами по річці? А чому тоді юні студентики не опинилися на такому плоту? Чому їх відразу не вбили?

  Корочше кажучи-питань більше чим відповідей.

  Содержит спойлерыОткрыть

  8 понравилось

  148