Рецензия на книгу

Крук

Павло Дерев'янко

Аноним22 мая 2014 г.
...Над новонародженим немовлям схиляється обличчя в масці ворона, але відгортається вже через мить...
Мені важко сприймати роман окремо від ситуації в моїй країні, хоч він і був написаний раніше. Цікаво, чи передбачав автор у нашій реальності революцію і такий собі Розлом? Дуже вчасно було читати "Крука" саме зараз, бо буремні події роману тісно переплітаються з буремними подіями навколо. А ще "Крук" дуже сподобався за наступне:
Становлення героя на протязі розповіді. Вперше ми зустрічаємо Пола юнаком тільки-но після закінчення навчання - і побачимо, як буде змінюватись його світогляд. Так, Пол - не супермен з надздібностями і не взірець досконалості, і, що найприємніше, таким і не стане.
Багатожанровість. Роман заявлено як дистопію, проте в ньому знаходимо і стимпанк, і пригоди в диких джунглях, і постапокаліпсис.
"Смачні" паралелі з літературою (цитування Едгара По, горбань в соборі, дівчинка з сірниками...) та історією нашого світу. Дуже цікаво їх помічати - і ще цікавіше, скільки я не помітила.
Кінцівка! Дуже правильна, хоч я і сподівалась, що для головного героя все скінчиться або набуттям особистого щастя, або отриманням влади над містом, або... Останню главу читала в транспорті, не відриваючись, ледь не проїхала свою зупинку. Найкраща книга - та, яку не можеш залишити до останньої сторінки.
... Стомлений, посивілий від негод чоловік схиляється над шкатулкою і зачаровано дивиться всередину. Диво, яке постає перед його очима, варте всього, що довелось йому пережити.
8
147