Рецензия на книгу

• 

  Virna

  13 января 2014

  Чомусь не прочитала я цей твір у школі, що на правду став би мені дуже до душі.
  Стиль Кобтлянської ні з чим не сплутаєш в нім є характер і самобутність. Красива мова, жива та справжня. І думка істотна у всій повні розкривається перед нами.
  Через пів століття опісля Кобилянської, по цій темі так співзвучно написав Василь Симоненко найкращий, як на мене, епіграф:

  
  

  Ти знаєш, що ти — людина?
  Ти знаєш про це чи ні?
  Усмішка твоя — єдина,
  Мука твоя — єдина,
  Очі твої — одні.

  Більше тебе не буде.
  Завтра на цій землі
  Інші ходитимуть люди,
  Інші кохатимуть люди —
  Добрі, ласкаві й злі.

  Сьогодні усе для тебе —
  Озера, гаї, степи.
  І жити спішити треба,
  Кохати спішити треба —
  Гляди ж не проспи!

  Бо ти на землі — людина,
  І хочеш того чи ні —
  Усмішка твоя — єдина,
  Мука твоя — єдина,
  Очі твої — одні.

  23 понравилось

  4

  932