Рецензия на книгу

• 

  LeRoRiYa

  13 октября 2013

  Пройняло. Це перша книжка Володимира Лиса, яку я прочитала (при цьому у мене ще є непрочитані "Століття Якова", "Маска" та "Соло для Соломії"). Образ по-дитячому наївного Івана запав у душу. Всі ці зворушливі сцени, коли Іван закутував у кофтину фотографію Таумі, його боязкість, щоб хтось не дізнався про це його почуття до неї, його дитяче прагнення, щоб у селі було сто хат... Ця книжка не схожа на жодну іншу з колись мною прочитаних чи тих, що я читаю зараз. Дуже запала в серце.

  14 понравилось

  262