Рецензия на книгу

• 

  vitac

  28 сентября 2013

  Купуючи цю книгу мала надію, що вона буде не менш цікавою ніж твори незрівнянної Астрід Ліндгрен або може перевершити Марію Парр.
  Наївна мрійниця…
  Хоча стиль книги дещо нагадує «Тореадори з Васюківки».
  Чого, на мою думку, не вистачило книзі ?
  Найголовнішого – відчуття правдивості. Не полишала думка, що доросла тьотя-педагог з стажем, вирішила написати такий собі підручник по «правильному користуванню дітьми» в художній формі.
  Дуже не сподобалися згадки про президента Януковича і канал «1+1».
  Навіщо, це же не сатира.
  Хоча, відверто кажучи, книга не погана і я поставила все ж «4 зірки», бо «3» якось мало, хоч серця книга і не торкнула.
  Але думаю, вона обов`язково знайде своїх читачів, бо вистачає і пригод, і сміху, і суму.

  Щодо змісту, мова йдеться про хлопчика Марка, його батьків, друзів. У продовж всієї історії маємо змогу спостерігати за його дорослішанням, осмисленням себе, як людини та особистості в цьому світі.

  Дуже сподобалася цитата:
  

  
  Єдиного я не зрозумів: чому для того, щоб у дорослих з’явився час для дітей, має щось обов’язково трапитися. Чому для того, щоб радіти, треба перед тим сумувати. Чому треба прибирати, коли хтось має прийти. І останнє: чому гості дорожче від дітей.
  «Це неправда! – повторює мама. Якщо це так, то чому дорослих дратує все, що діти роблять у той день, коли мають навідатися гості?»

  11 понравилось

  219