Рецензия на книгу

• 

  fotolik9 августа 2022 г.

  Третя книга нового кандидата на Нобелевську премію яку я осилив за півроку. І так я від неї не в захваті. Не дивлячись на те що автор зараз, да і раніше дуже популярний в Україні. Я не бачу поки за що така шана?

  Історія про те як вчитель на ім'я Паша відправляється від свого дому, який фігурує просто як Станція, десь розташована на теренах Донбасу в місто, а саме в Інтернат де навчається його племінник, щоб забрати його додому бо зараз в місто заходять російські війська і там йдуть бої. Герой пробирається через фронт стикається зі всіма перешкодами і небезпеками. Його пресують як свої та чужі, він дещо нагадує сталкера який пробираєтеся через зону відчуження до своєї мети. Роман став для мене дуже на часі, бо саме під час читання россія напала на Україну і майже в кожному місті відбувається подібний жах про який йде мова.

  Як будь яка пригода чи подорож змінює людей, так і ця триденна рятувальна операція, чи своєрідний рейд змінює головного героя, надає йому більше мужності, впевненості.

  Дивно але автор напротязі всієї книги не згадує національності. Не говорить руські чи українці, єдине це «ваші» та «наші», і подекуди не зовсім ясно хто для ці наші, а хто ваші? Лише в описі людей, як наприклад тих в кого зупинились Паша з малим виднопо всьому образу життя що він за них, за тих хто наче визволяє.

  Не зовсім зрозуміла назва роману, чому саме Інтернат, так він тут присутній, але складає лише 2/3 всієї історії і зовсім не головний об'єкт чи місце яке певним чином впливає на події. Можливо таким чином автор хотів назвати взагалі всю територію, тобто весь Донбас, як місце де живуть покинути всіма діти? Якщо з цієї позиції то назва більш менш підходить, якщо ні то взагалі не до місця.

  Перечитувати не варто, не цікавий роман.

  0

  80