Рецензия на книгу

• 

  Nina_M16 апреля 2022 г.

  Зовсім не така Марина Гримич, до якої я звикла. Колоритно, іронічно, з гумором вона написала про те, як живеться українкам у Лівані. Де вони в ситуації не лише міжкультурної, міжетнічної взаємодії, але й внутрішньої міжконфесійної комунікації. Де їхні чоловіки - з одного боку голови сімейств, часто з кількома дружинами, а з іншого - матусині синочки. А вже свекруха - вона всюди свекруха.

  Дуже цікавими були "фейсбучні" повідомлення- анонімні сповіді-одкровення ажнабій. Саме вони насамперед "зробили" атмосферу Лівану. І, звісно, "Тисяча і одна ніч" - історія на віки і навіки. Дуже мудро шукати відповіді у таких надчасових речах.

  21

  128