Рецензия на книгу

• 

  Annua

  20 июня 2021

  Детективна пригода на круїзному кораблі

  1878 рік. Жахливе вбивство сколихнуло Париж! В особняку відомого колекціонера містера Літтлбі опинилося 10 трупів. Померлими є домашні робітники дому та їхні неповнолітні діти. В своєму кабінеті знайдено тіло господаря маєтку. На місці злочину виявлено важливий доказ - золоту емблему з морського лайнера "Левіафан", яка може належати лише його пасажиру...
  ⠀
  Інспектор поліції Ґош опиняється на кораблі-мрії і мусить знайти вбивцю, котрий має намір відплисти ближнім рейсом.
  ⠀
  Історія нагадувала книгу "Вбивство в Східному експресі" - замкнене коло підозрюваних, слідство ведеться в межах транспорту, особисті риси Ераста Фандоріна ніби змальовано з Еркюля Пуаро - спостережливість, ерудованість, такий само "вау" ефект аналізу рис характерів пасажирів...
  ⠀
  З персонажів мені сподобався лише японець Аоно. В історії цікаво порівнюються європейська та японська культури, звичаї, виховання. Книга досить пізнавальна з точки зору наявності різних цікавих фактів.
  ⠀
  Також хочу виділити манеру оповідання. Тут звичний опис від третьої особи поєднано з особистими спостереженнями деяких героїв - Аоно, Реджинальда Мілфорд-Стоукса.
  ⠀
  Розв'язка перевернула все з ніг на голову, вибухнув заряд злочинів з новою силою. На мій погляд занадто насичено-стрімким вийшло завершення книги і через це виникло враження штучності. Безпосередньо останні сторінки залишили в мені великий сум від подій, які чекають пана Реджинальда...
  ⠀
  Загалом книга цікава, дещо нудна іноді, хоча інтрига впевнено трималася до кінця. Раджу її любителям класичних детективів.

  0

  24