Рецензия на книгу

• 

  Аноним4 июня 2021 г.

  Я прочитала Самотність в мережі років в 17. Тоді та книжка мені дуже сподобалась, бо вона була про наболіле, була такою чуттєвою й відвертою. В 2012 році заради зустрічі з автором, який саме приїжджав до мого міста, нам з подругою навіть довелося прогуляти пару, аби лиш побачити його вживу й отримати автограф (а це, на хвилиночку, в нашому університеті було серйозним порушенням). Відтоді та книга так і стояла в мене на полиці, мандруючи разом зі мною, переїжджаючи з одного помешкання в інше. Я ніколи більше до неї не поверталась, бо такі повертання часом бувають дуже розчаровуючими. Іноді книжкам, що подобалися в певному віці – краще залишитись в тому періоді.

  Але коли я дізналась, що виходить продовження, звичайно, захотіла прочитати! Бо це ж Вишневський! З ним пов’язано стільки спогадів!

  Не повірите, «Зміщення спектра» стала найбільш довгограючою книгою для мене за останні роки. Я читала її в перервами майже півтора роки! Вже й не пам’ятаю, коли так довго читала одну книгу. І я навіть не можу впевнено назвати причину: чи то затягнутий сюжет, чи то майже повна відсутність звичних героїв (тепер вони стали старшим поколінням, а місце головних героїв зайняла молодь: син головної героїні з першої частини - Якуб та його дівчина Надя), чи рваність сюжету, в який подекуди, незрозуміло для чого, вплетено ретроспективи та героїв, що нічого не доповнюють і не розкривають, чи …я просто подорослішала, переросла і автора, і такого типу книги.

  Але.
  Знаєте це відчуття, коли пробачаєш книзі всі недоліки, знайшовши бодай одну «ту саму» фразу, сцену чи героя. Так сталося і в мене. Просто один шматок тексту виявився «моїм», неймовірно актуальним для мене зараз, таким, що навіть розтлумачив те, що боліло вже давно, і для чого я довгий час не могла знайти слова. Він «зробив» цю книгу для мене. І за нього величезне спасибі автору.

  А ще, мені дуже сподобався фінал. Тверезий такий, реалістичний. Протягом книги часто не вірила героям, а от в фінал повірила. І заради нього варто було читати книгу так довго.

  5

  563