Рецензия на книгу

• 

  Аноним5 января 2021 г.

  Оптимістична трагедія . Чи примат сексу?

  Читати цей роман- наче бігти марафон. Потрібна залізна воля , не аби яка целеспрямованість. Той, що звик "бігати подумками", будуть незадоволені. Навіщо так довго? А й справді! Чим долати таку "цеглину" можна необтяжних пару-трійку романчиків . Не напружуючись перед святами.
  Чесно кажучи- не пожалів аж ніяк. І не тому, що зараз США для моєї сімї майже рідна країна. Навпаки, знизив кількість зірочок за чрезмірну картину сучасної історії, за перелік імен, які гучні для пересічного американця , а нам зовсім невідомі.
  Не рекомендую читати тим, кого бісить опис нетрадиційних стосунків. Вже не кажу про використання ненормативної лексики. Дошколям, почувши одне з таких слів, пам'ятаю, бігав вулицею та вигукував його всім, хто проходив повз. Поки ледь не отримав ляща від сусіда. Отаким "смачним" теє слово мені здавалося. Автора ніби теж "пре" від них, ще й утворює нові.
  П.Б. Остер- король дрібниць. Ці дрібниці розростаються до величезної картини небезпечного світу.
  Цікавий головний герой. Він теж вибіг на дистанцію. Фінішу не видно, шлях петляє, ризик чималий, але він знає: рух- то життя. Не відступиться.
  Написаний роман чудово. У деяких моментах- геніально. Було моторошно, коли автор попереджував: герої вже не побачаться. Бо один з них через два дні помре.
  Потужна ідея: не гаяти час на сварки з тими, кого любите. Краще скажіть привітне слово. Нехай згадають вас таким, якщо ( борони боже чи Природа)не повернетесь . Отака оптимістична історія на Новий рік...

  14

  2,1K