Рецензия на книгу

• 

  Nina_M

  31 октября 2020

  Як на мене, це неймовірно красива історія про вічне кохання. Лише завдяки йому герої виживають, попри всі обставини, із честю виходять із найскладніших ситуацій. На початку маємо лише кохання Сашка, а от Оксана вчиться кохати з роками, зіткнувшись із подружньою зрадою (одвічне питання, чи можна пробачити зраду), проживши багато років без любові, поваги, підтримки. Її існування отруїла ще й ненависть свекрухи та знання про тваринну суть свекра. Лише донька - єдине її світло, сенс життя. Що ж тут скажеш, так живуть мільйони жінок. Але чи варто так жити?..
  Найбільше мені сподобалося те, що авторка дає читачеві можливість самостійно обрати той фінал, який він вважає за потрібне. Я, як ото дівча в рожевих окулярах, обрала той, що здався справедливішим, оптимістичнішим і, звісно, романтичнішим. Дівчата - вони такі дівчата :)))
  Не очікувала такого від Дари Корній, але ця історія справді захоплює. І мова, якою вона написана, - не просто солов’їна, барвінкова, але й вишукано-оксамитова.

  16 понравилось

  385