Рецензия на книгу

• 

  111289

  28 сентября 2020

  "- Минулого тижня він хотів вкоротити собі віку... Не знаєш чого? - Впав у відчай. - Чого це? - Та просто. - Звідки ти знаєш, що просто? - Та ж у нього купа грошей".

  Остання збірка письменника, просякнута безнадією і меланхолійним настроєм. Кожне оповідання - світ, у якому безвихідь, депресивність і втома від життя заховані за простими життєвими ситуаціями.
  ⠀
  Ось вам старий, який щовечора приходить до кав'ярні і напивається до хиткої ходи,
  повія, що сумує за своїм єдиним коханням,
  чоловік, що страждає від контузії і відчуває себе не на місці,
  солдат, який приходить з війни із сифілісом...
  ⠀
  Усі вони зазнали поразки, бо переможцю не дістається нічого.
  ⠀
  Сила лаконічних діалогів, майстерно підібраних слів, хірургічної точності оповіді - такий Гемінгвей тут. Зрештою, радію, що дала йому другий шанс.
  ⠀
  Звісно, не всі оповідання відгукнулися, але збірка однозначно має міцний стержень.

  9 понравилось

  0

  2K

Комментарии 0

Ваш комментарий

Войти, чтобы оставить комментарий.

Комментариев пока нет,
ваш может стать первым