Рецензия на книгу
Район "Д"
Артем Чех
Аноним19 августа 2020 г.Там, де все просто і знайомо
Так склалося, що я не жив у місці, схожому на район Д в Черкасах. Проте це не так важливо, бо воно знайоме кожному. Окрім, можливо, тих людей, хто все життя провів у селі або приватному секторі. Але там своїх історій вдосталь — ще й невідомо, у кого вони будуть яскравіші. А райони ж ці розкидані по всіх містах, від великого до маленького, де пройшла легка рука найкращих з людей — соціалістів! Мій я знаходив в Донецькій області, куди мене відвозили майже кожного літа на декілька місяців.
Лавочки з бабусями, що роками невпинно слідкують за дотриманням моральних та соціальних норм середини 20-го століття. Стіл, де грають в лото чи доміно. Діти, що пізнають цей світ та хоч спраглі не йдуть додому, бо вже не випустять. Мізерні зарплатні. Алкоголіки досипають у кущах, бо п’яні вже о 7-й ранку втратили рівновагу й не змогли підвестися. Зламані долі. Найкращі друзі, що ти їх тепер через 20 років уникаєш. Шлюби без кохання. Журнали з телепрограмою. Ще раз алкоголіки, бо крім них чоловіків і не згадаєш. Кінець савєцкава саюза та початок чогось нового. Загалом, тяжкий період, що вплинув на всіх та що ще буде віддавати луною в наших дітях.
Я вже давно не був в такому місці, проте став наче свій в районі Д. Ця книга про все вищезгадане і більше. Вона наповнена історіями про людей, що їх знав автор та що якось вплинули на нього. Попри те, що Артем Чех пише дуже легко, читати важко, бо часи були справді страшні. До того, в пам’яті виринають власні спогади, що ти вже й не знав, що вони в тебе були. Здається, ставало краще, але війна відкинула все назад.
Зараз точно інакше хоча б через те, що всі сидять дома в інтернетах. Вже наче кіборги, бо без смартфону й не бачили життя. Росте зовсім інше покоління, про яке будуть інші книжки. Цю ж мені справді важко рекомендувати, однак її я б серед інших порадив прочитати своїй дитині, якби вона мене в дорослому віці спитала про той період. З історичних трактатів можна побачити більшу картину, але саме з особистих, людських розповідей розумієш, чому ми такі, які є.
3232