Рецензия на книгу

• 

  Chack

  25 мая 2020

  Прочитала я її у березні і по сьогодні кожного дня згадую і повертаюсь до неї. 
  

  
  

  Історія про Гессі, яка є дуже романтичною натурою, любить книжки, випічку і свого брата, що помер за загадкових обставин і чомусь всі потроху забувають про його існування. 

  
  

  Всі персонажі стали як рідні, навіть ті, що мали бути антагоністами, діяли з настільки зрозумілих мотивів, що нічого іншого, окрім щирого співчуття не викликали. Гарно написані герої - це те, що я люблю в книгах мало не найбільше, і тут я відвела душу. Чого вартий лише дует Доанни з Аїденом ️

  
  

  Тонка і ніжна любовна лінія дуже помірна, але надважлива, і є однією із рушійних сил сюжету. Це одна із найкращих любовних ліній, які мені траплялись. (Навіть ‚Академія Аматерасу‘ - книга авторки в тому ж таки сетінгу, але пар тут набагато більше - не зрівняється з цією)

  
  

  Своєрідна і нова інтерпретація міфології теж порадувала - я дуже люблю романи, основані на міфах, але їх дуже легко завести в глухий кут, чого, слава богам! , тут не сталося.

  
  

  ️Та й атмосфера книги в загальному дуже тепла. Сюжет не без поганих чи драматичних подій, але це все одно не рушить відчуття тепла і передчуття дива. Саме бачення Гестією світу, хоч воно місцями і наївне, але дуже схоже з моїм, тому деколи я впізнавала себе, від чого червоніла (зізнаюсь) і не могла перестати усміхатись. 

  
  

  Стиль написання теж дуже майстерний (сподобався мені більше, ніж в ‚Академії‘), загалом я можу безкінечно довго її хвалити, але на цьому зупинюсь)  

  
  

  ️Навіть не можу порахувати всіх разів, коли мені хотілось цю книгу перечитати, хоч прочитана вона була зовсім недавно...

  
  

  Одним словом, це - любов

  2 понравилось

  0

  253