Рецензия на книгу
#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ
Люко Дашвар
AldworthCottised10 мая 2020 г.Завжди з нетерпінням очікую на нову книгу Люко Дашвар. Адже я знаю наперед, що нудно точно не буде. Буквально з перших сторінок тебе затягує у цей вир і не відпускає до останнього слова.
Роман мені сподобався, особливо перша половина, бо приблизно з другої, як на мене, починає скочуватися донизу. Звичайно, це не найвдаліше дітище Дашвар, але й далеко не найгірше. І цей факт радує, адже ми бачимо, що авторка ще має нас чим здивувати.
ВІЛ/СНІД... Хоч особисто я не стикалася з такою проблемою, та серце розривалося, коли читала деякі рядки. Ну як можна у двадцять першому столітті, коли навколо нас скільки інформації, бути такими темними???!! Як можна не знати нічого про ВІЛ-інфекцію і шарахатися від хворих наче від чуми? Як можна не знати,що ВІЛ - це не вирок, це лише хвороба, з якою живуть десятки років, створюють сім'ї, народжують дітей? Як можна не знати, що ВІЛ-інфекція не передається через обійми, рукостискання,
поцілунки, користування спільним посудом чи рушником і так далі??? І як можна бути такими жорстокими? Адже від цього ніхто не застрахований.... Так хочеться вірити, що такі невігласи існують тільки на папері, а в реальному світі все не так страшно. Дякую Люко Дашвар, що підняла таку болючу для багатьох тему.
А от головна героїня інколи дратувала. Там, де треба бути більш жорсткою, Галя поводить себе наче наївна дурепа, об яку витирає ноги навіть власний чоловік; а до людей, які проявляють до дівчини милосердя і хочуть допомогти, вона прямо кидається і гавкає, ніби скажений пес. Це особисто моя думка. Може хтось і по-другому це бачить.
Артем - огидний персонаж. Як такого любити, то краще самій бути. Не те, що його батько. Зовсім інша людина. Мабуть, саме більше переживала за нього.
Тому читайте. І робіть свої висновки.191,9K