Рецензия на книгу

• 

  dolli_k

  27 апреля 2020

  Зворотній бік письменницької монети

  Невероятно! Чудесно, классно, увлекательно. Я могла бы ещё долго подбирать лестные эпитеты, но проще сказать, что давно я не читала чего-то такого, что меня бы столь влюбило в себя. Эта история -- просто чудо.

  Я уже много раз говорила, что мне очень нравятся современные книги, в которых события происходят во времена СРСР. Даже не знаю, почему меня так привлекает этот период. Вероятно, потому, что он такой неоднозначный и наиболее приближён по времени к нашей современной жизни. Эта история не стала исключением.

  Главная героиня -- девушка Клавка -- дочь расстрелянных "врагов народа". Она живёт в коммуналке со старой учительницей музыки и фронтовиком-инвалидом. Судьбы её соседей сложились не очень хорошо, но девушка чем может пытается помочь им -- покупает пирожки, говорит, успокаивает. Это и подкупает в героине. Она помнит жизнь со своими родителями, красивую мебель в бывшей квартире и счастливое детство, но то, что её лишили всего этого, не сделало её несчастной или злой. Она очень простая и милая девушка, к ней трудно не почувствовать симпатию или не улыбнуться, читая о том, как она мечтает найти принца -- и обязательно, чтобы был "арёл", "грудь в орденах ", чтобы прямо "чёлка встала ". Или о том, как она стесняется первых проявлений собственной сексуальности.

  Клавка работает секретаршей Союза советских писателей Украины. И об этой среде невероятно интересно читать! Творчество многих писателей, которые являются героями этой истории, изучают в школе. И тогда эти авторы как-то не воспринимаются как живые люди, которые ездят отдыхать в санатории, поют там песни у костра или любят съесть кусочек сальца под водочку на работе. И посмотреть на известных фигур с такой стороны очень интересно. И полезно, как по мне.

  Ну и, конечно же, РОЛИТ -- писательский дом. Здесь кипит жизнь, идут невероятные разговоры, цитируются стихи наизусть. Здесь царит та атмосфера, в которой я бы очень хотела пожить. Здесь возникают мысли, которые нельзя было бы выразить при партийном руководстве. И это очень вдохновляет.

  Очень хорошо в сюжет вплелись и любовные переживания Клавки. Хорошо то, что они не были основой истории, не они толкали действие вперед. Но были замечательным фоном. Для этого нужно незаурядное мастерство.

  И финал просто невероятный. Он разрывает на части, он прямо терзает. И остаётся открытым. Мы можем только догадываться о дальнейшей жизни Клавки. И здесь это гармонично и не раздражает.

  Крутым для меня стало то, что автор устами героини не высказывала какое-то своё отношение к советской действительности или действиям тогдашней власти. Она дала возможность читателям самим оценивать и делать выводы. И это ещё один огромный плюс этой истории. Надеюсь, что другие книги автора захватят меня так же, как и эта история.

  Неймовірно! Чудово, класно, захопливо. Я могла б іще довго підбирати схвальні епітети, але простіше сказати, що давно я не читала чогось такого, що мене б настільки закохало в себе. Ця історія -- просто чудо.

  Я вже багато разів говорила, що мені дуже подобаються сучасні книги, у яких події відбуваються за часів СРСР. Навіть не знаю, чому мене настільки приваблює цей період. Певно, через те, що він такий неоднозначний і найбільш наближений за часом до нашого сучасного життя. Ця історія не стала винятком.

  Головна героїня -- дівчина Клавка -- донька розстріляних "ворогів народу". Вона живе в комуналці зі старою вчителькою музики та фронтовиком-інвалідом. Долі її сусідів склалися не дуже гарно, але дівчина чим може намагається допомогти їм -- купує пиріжки, розмовляє, заспокоює. Це й підкупає в героїні. Вона ж пам'ятає життя зі своїми батьками, гарні меблі в колишній квартирі та щасливе дитинство, але те, що її позбавили всього цього, не зробило її нещасною чи злою. Вона дуже проста й мила дівчина, до неї важко не відчути симпатії чи не усміхнутися, читаючи про те, як вона мріє знайти принца -- і обов'язково, щоб був "арьол", "грудь в ордєнах", щоб аж "чьолка встала". Або про те, як вона соромиться перших проявів власної сексуальності.

  Клавка працює секретаркою Спілки радянських письменників України. І про це середовище неймовірно цікаво читати! Творчість багатьох письменників, які є героями цієї історії, вивчають у школі. І тоді ці автори якось не сприймаються, як живі люди, які їздять відпочивати до санаторіїв, співають там пісень біля вогнища чи полюбляють з'їсти шматочок сальця під горілочку на роботі. І подивитися на відомих постатей з такого боку дуже цікаво. І корисно, як на мене.

  Ну і, звісно ж, РОЛІТ -- письменницький будинок. Тут вирує життя, точаться неймовірні розмови, цитуються вірші напам'ять. Тут та атмосфера, у якій я би дуже хотіла пожити. Тут з'являються думки, які не можна було би висловити при партійному керівництві. І це дуже надихає.

  Дуже гарно в сюжет вплелися й любовні переживання Клавки. Добре те, що вони не були основою історії, не вони штовхали дію вперед. Але були чудовим тлом. Для цього потрібна неабияка майстерність.

  І фінал просто неймовірний. Він розриває на частини, він прямо шматує. І залишається відкритим. Ми можемо лише здогадуватися про подальше життя Клавки. І тут це гармонійно та не дратує.

  Найкрутішим для мене стало те, що авторка вустами героїні не висловлювала якесь своє ставлення до радянської дійсності чи дій тогочасної влади. Вона дала можливість читачам самим давати оцінки та робити висновки. І це ще один величезний плюс цієї історії.

  Сподіваюся, що інші книжки авторки захоплять мене так само, як і ця історія.

  10 понравилось

  610