Рецензия на книгу

• 

  odicv

  21 января 2020

  Капосна книга

  Десь в темному-темному-темному лісі, біля озера лісової миші, в моторошній-моторошній школі мешкає злий-презлий вовк Вовчило-Хижачило. До нього і йде його небіж Малий Вовчик, щоб навчитися 9 капосних правил.
  ⠀
  Усі 9 правил - це повна несенітниця! Наприклад 7 правило: Будь ласкавим мордоміром, посміхайся жертві, яку прагнеш з`їсти. Навіщо? Який у цьому сенс? Я досі не розумію цього. Вовчило-Хижачило - повний (вибачте за слово) ідіот. Ну, а що робити, якщо так і є?
  ⠀
  Мало того, що Вовчило-Хижачило ідіот, так він іще й ненажера! З`їв майже все, що було в Малого Вовчика. І кролячі крученики, і мишачі пиріжки... А в нього самого ку-у-у-у-упа запасів. Він злий, підступний, паскудний, жахливий, жадібний, ненажерливий, хитрий Вовк.
  ⠀
  Малий Вовчик же навпаки - добрий, радісний, веселий, щедрий, лагідний, розумний, хоробрий, кмітливий вовченя. Гарно поводиться зі своїми братами, має друзів, грається. Загалом він - абсолютна протилежність старого паскуди.
  ⠀
  Формат розповіді прикольний: Вовчик розповідає про себе в вигляді листів. І я хочу подякувати Іану Вайброу за доброго і щирого Вовчика.

  2 понравилось

  0

  1,6K