Рецензия на книгу

• 

  IrinaVlasenko940

  20 января 2020

  Цікава тема

  Книга викликала суперечливі враження. Дуже помітно, що авторці хотілося написати роман про спілку письменників, РОЛІТ, про Пленум 1947 року і відтворити ту атмосферу. Намалювати трагедію письменницького середовища, яке змушено було наступати на горло своїй пісні і підлаштовуватися під вимоги партійного керівництва. Але роман вийшов скоріше жіночим, з тою вигаданою легковажною і неглибокою Клавкою і її заліцяльниками. Це мимоволі знизило накал пристрастей, які вирували у письменницікій спільноті, до рівня Євбаза і пересічних розмов. Можливо, це був авторський задум: показати побутову сторону життя відомих письменників.
  Тоді остання сцена з "самоварами" (безрукими і безногими жертвами війни, яких закидують у вагони, наче дрова), цікава і емоційна, не в'яжеться з мелодраматичним поверхневим сюжетом, вона як п'яте колесо у возі. Хоча це єдине вартісне і глибоке місце в цьому тексті.

  1 понравилось

  435