Рецензия на книгу

• 

  Аноним9 ноября 2019 г.

  /добре - це не те, що не чинить зла, а те, від чого світ стає кращим./

  Беремо жменю смачних страхітливих історій, старанно перемішуємо, додаємо авторську передмову з контекстними поясненнями і вуаля - виходить шалений коктейль "Обережно, тригери!", який після третього келиху валить з ніг і залишає міцне похмілля.
  
  Читати ці оповідання - це як ласувати цукерками Берті Ботс, бо ніколи не знаєш, яким виявиться наступне. Тут і стилізація під дитячі страшилки, і історія про канібалізм, і якісний горрор, що маскується під звичайний любовний лист, і пригоди Доктора Хто, і переосмислення казок про Білосніжку та Сплячу Красуню, при чому геть під іншим кутом. Загалом вийшло вдало і просто ідеально підійшло по настрою до цих осінніх днів, коли містечко, в якому я мешкаю, від туману стало схожим на славнозвісний Альбіон.
  
  Не скажу, що піджилки тряслися (мене взагалі важко загнати у такий стан), але атмосферу Гейман витворив достатньо моторошну.
  
  Скажу, що сподобалося найбільше:
  
  ▪️Дещо про Кассандру;
  ▪️До похмурого моря;
  ▪️"Істина - печера в Чорних горах...";
  ▪️Людина, яка забула Рея Бредбері;
  ▪️Клац-цок і торохтливий мішок;
  ▪️"І заридаю, як Александр";
  ▪️Ніяка година;
  ▪️Закінчення жіночого роду;
  ▪️Спляча і веретено.
  
  На цих оповіданнях моя фантазія розігралася не на жарт, що ще раз підтвердило талант Геймана: дати поштовх і подарувати поле, на якому читач сам виростить те, що малює уява.

  9

  175