Рецензия на книгу

• 

  11128923 июля 2019 г.

  "- Скажи мені щось, Стемпе. - На очі Пола Ді набігли сльози. - Скажи мені одне. Скільки може винести негр? Скільки? - Усе, що зможе, - сказав Стемп Пейд. - Усе, що зможе."

  Важко говорити про цю книгу. "Кохана" стала квінтесенцією болю, скалічених життів і втрати ідентичності чорношкірих рабів, які не могли мати власного життя, власних дітей і власного дому.
  
  В романі переплелася містика і реальність, а будинок номер 124 став місцем їх зіткнення. Тоні Моррісон вдало використала історію Маргарет Гарнер, яка втекла від свого власника в 1856 році, і створила із неї глибоке полотно, яке поглинає повністю.
  
  Я впевнена, що через усі нашарування роману мені не вдалося пробратися. Крізь сторінки явно проходили дві теми, і першою стала проблема материнства і дітей, втрати себе у безкінечному, абсолютному почутті, що засліплює очі і приводить до вбивства 2-річної доньки. Це вбивство - апогей материнської любові Сет, яка не може винести рабства для своєї дитини і перешкоджає йому за допомогою пилки. Другий пласт - проблема впливу рабства на свідомість людини. Невільницьке існування калічить світосприйняття, яке зводиться до масштабів "Милого дому" чи іншої плантації.
  
  Закільцювання основної трагедії справляє потрібний ефект. Саме існування Коханої ставить багато питань і кожен герой роману відповідає на нього по-різному. Але неважливо, привид вона чи реальна дівчина - таємнича постать зникає на останніх сторінках, звільняючи від себе Сет.
  
  Мова Тоні Моррісон суха, авторка говорить про страшні речі як про буденні. Саме такий вибір стилю написання дозволяє сприйняти історію, пропустити її через себе, залишивши слід.
  
  "Коханій" вдалося відкрити проблему расової несправедливості з нової сторони. Зі сторони закривавленої пилки і мертвої дитини. Зі сторони заліза, вставленого у рот і розподілу характеристик рабів на тваринні і людські. З грошової оцінки вартості людського життя, яким можна розпоряджатися, продавати і обмінювати.
  
  Роман став відкриттям поряд із "Прислугою" Кетрін Стокетт і "Хай згине день" Джеральда Гордона. Рекомендую прочитати кожен із них.

  12

  1K