Рецензия на книгу

• 

  Sopromat

  25 июня 2019

  Треба було знищити героїв. Не фізично. Справа не в кровожерливості. У Орвела в цьому сенсі більш правдоподібна кінцівка відносин між героєм та героїнею.
  Історія, що починається як гра та банальний трьокутник , набуває сталевого стрижня в середені.
  Висновок, що прийдешнє покоління не стає кращим, а продовжує виховуваться, щоб бути стукачами- не перебільшення.
  У 2014році до мого друга ( під час перерви та перевірки зошитів) підбігли ті 8, що не виїхали, з вигуком: "Слава Україні!" Коли він відповів: "Героям слава!", почув регіт та показаний запис на телефоні. Це не смішно, бо доносами учнів було завалено так зване мінистерство безпеки.
  Зрозумів, чому багато читачів полюбляє фентезі. Бо там не люди гидотні та заздрістні. Не з нами поруч живуть, спілкуються, кохаються зрадники. То не я відмовляюсь від товариша заради грошей, щоб жити краще нього. Чи просто жити.
  При в'їзді в місто висить великий кольоровий портрет Сталіна. На моє обурення, друг ( той самий учитель) сказав: "Не він катував і розстрілював твого родича за відмову бути в "трійці", а ті, що в неї входили."
  Чи повинні ми знати прізвища катів та імена героїв ( і мучеників)?
  Не впевнений. Подивіться навкруги.Кому живеться краще? Як треба виховувати дитину: щоб страждав, відстоюючи справедливість, чи примушуючи страждати інших?
  То ж "сталева конструкція" авторки має слабкі "ноги". Це- маленька надія. І гумор з порадами що до закінчення твору дещо знімає напруження.
  P.S. Все менш незнайомих слів. Прошу читачив-білорусів написати переклад : "хамуйли", "балюткі".

  7 понравилось

  2

  505