Рецензия на книгу

• 

  Bookoedka5 марта 2019 г.

  "Нам всім необхідний спокій прийняти те, чого ми не можемо змінити, мужність змінити те, що змінити можливо, а ще – мудрість відрізнити одне від іншого".

  Так сказав одного разу Карл Фрідріх Еттінгер. Вважаю, він мав рацію, а цей вислів якнайкраще характеризує роман Кутзее.

  Текстура тексту густа і в'язка, епізодично майже непрохідна. Однак за неї чіпляєшся, вона манить. Якщо раптом перестаєш чіплятися, то варто відкласти книгу, зробити перерву і повернутися пізніше.

  Такими ж неоднозначними є і теми, підняті у романі. Зокрема, майнової нерівності, расової і гендерної дискримінації, – вони складні і болючі. Такою є дійсність ПАР. Та навіть без прив’язки до соціального, політичного і культурного життя цієї країни, раптом виявляється, що ми насправді боїмося: усього незрозумілого, малознайомих сусідів, нарешті – старості й смерті.

  У «Безчесті» автор не розмежовує хороше від поганого, бо у кожного свої власні межі прийнятного.

  24

  1,1K