Рецензия на книгу
Zero K
Don DeLillo
Plonochka2 марта 2019 г.Цей фантастичний роман не лише розповідає про кріокамери, а й навіює на читача такий же холод і моторошність.
.
Десь на просторах Центральної Азії жменька ентузіастів-фанатиків організували підпільну інтернаціональну експериментальну лабораторію під назвою "Конвергенція".
Тут людей готують до кріозаморозки, а у спеціальному відсіку "Зеро К" їхні тіла вміщують у "струки", де їм і призначено зберігатися до невідомо якого часу.Назва "Зеро К" - це відсилка до абсолютного нуля (нуль за Кельвіном, що дорівнює −273,15 °C), тобто температури, начебто необхідної для введення людського організму в стан анабіозу (насправді ні).
Фінансують лабораторію потенційні клієнти - багатії, які здебільшого прагнуть безсмертя, хочуть прокинутись у майбутньому більш досконалому світі, де технології дадуть змогу побороти будь-яку хворобу і неміч тіла.Одним із таких анонімних меценатів є батько головного героя, Джеффрі Локгарта, - Росс. Та спершу "клієнткою" організації "Конвергенція" має стати його невиліковно хвора мачуха Артис. А провести їх обох по черзі в "останню путь" випало, ясна річ, Джеффрі...
Книга надзвичайно напружена не лише через жанр та важку тематику. Стиль Дона Делліло відверто складний і навіть зміщує на другий план сюжет (моє суб'єктивне враження).
Герої не надто виразні, швидше чогось недоговорюють, аніж розповідають. А мова тексту неначе спеціально поламана і не до кінця зрозуміла.До речі, в романі згадуються недавні події. Зокрема, падіння метеорита в Челябінську і військовий конфлікт на Сході України.
Дивним ходом автора є й те, що в секретній лабораторії поряд з науковцями ідею кріозаморожування просувають релігійні фанатики, які працюють над створенням нової універсальної мови для майбутнього світу.Розібратись у всіх принципах роботи "Конвергенції" - справжня головоломка, яку письменник залишає на волю читачів. Кожному з них також доведеться самостійно знайти відповідь на питання, а чи дійсно помістити себе в "струк" є виходом?
9663