Рецензия на книгу

• 

  YuliaMatyushenko22 ноября 2018 г.

  Не чекала, щоб аж так мене захопив сюжет. Інколи на очі наверталися сльози, що для мене рідкість. Доля дівчини описана так майстерно, що інколи забуваєш, що її звати Олеся, уявляєш, що то сама Світлана розказує про своє особисте. Тут і не знаєш, що ж насправді стало оберегом для дівчини - мамині листи, гіркий досвід з раннього дитинства, краща подруга, справжнє кохання чи все ж таки листочок конюшини.Все так переплетено і автор так вдало висвітлює, що людина живе справжніми почуттями і ніяка біда, навіть війна, не знищує віру, надію і любов.

  5

  523