Жінка років під п’ятдесят... «Я працюю на цвинтарі»
bokugle17 августа 2025Жінка років під п’ятдесят зайшла в контору і ніби одразу заповнила собою всю кімнату, не залишилося ні пам’ятників, ні фотографій на стінах, ні мене, лише її голос, кашеміровий капелюшок, миготіння довгої в підлогу спідниці, блиск окулярів, і знову голос.
— Вам не можна бути таким похмурим! Від похмурості ранні зморшки та тиск. Знаєте, який у мене був тиск? ТБ дивлюся, інтернет читаю, там стріляють, тут бомблять, тут скандали, там реформи. Дзвоню до поліклініки, приходить лікарка, міряє тиск, а в мене двісті вісім на сто одинадцять, пульс сто чотирнадцять. Раптом, кажу, щось, я вже й папірець написала, що всю відповідальність беру на себе. Я ж за нього голосувала, скотиняку. А він що накоїв? Ну хто припускав, що людина може так красти? Це ж не людина, це вакуум! Все в себе всмоктав! Раптом, кажу лікарці, щось, ось розписка. А лікар у нас у поліклініці — гренадер, а не жінка, монументальна, як Ленін на постаменті, лише без бороди. І росіянка. Я сама росіянка, я своїх одразу впізнаю. Ось я росіянка, бачите, а вона ще більша росіянка, з Пітера, третє покоління лікарів, клятву Гіппократу разом із молоком мами по жилах. Не вколю, каже. Це, каже, у тебе тиск від новин, це ліками не лікується. Співай, каже! А я що ж, вар’ятка, співати отак? А вона каже — співай українських пісень. У тебе, каже, грудка всередині, від новин та нервів. ТБ вимкнути, інтернет вимкнути, каже, і співати українські пісні. Які? А хоч які, лише українські й уголос. І пішла, так і не вколола. Я на ютуб зайшла, знайшла добірку. Першу пісню співала — не доспівала, так плакала. Другу плакала, ридала, але співала. А на третій полегшало. Радіо в мене старе є, і не працювало давно, то я його відмила, відчистила, замість телевізора в мене тепер. Слухаю та співаю. Українські пісні. І жодного тиску!
2 понравилось38
