І мені стає так страшно,... «Спустошення»
ami0028 мая 2018І мені стає так страшно, наче я бачу Бога – страшно за відповідальність, яка на мені є. Стає безмежно радісно, як у дитинстві, наче справджується найпотаємніша твоя здогадка, що завжди тобі підказувала – що так і є все насправді: немає визначеного кінця, а щосекунди є лише Бог і ти, а між вами – цей світ, більше схожий на сцену, на велетенський ввігнутий екран кольору неба, на запущений заповідник, аніж на потикану зірками пустку, на секунду піднятий із проволоченого океану, щоб відобразити все те, чим ти є.
2 понравилось302