Посидів трохи та й пішов... «Маруся Чурай»

• 

  innaa

  3 марта 2018

  В друзья

  Посидів трохи та й пішов так, мовчки. Такий суворий, очі крижані. Грицько був красень, очі — як терночки. А цей мовчить і блідне при мені.

  А слово скаже — з пам’яті не викинеш. А більш мовчить, не щедрий на слова. Таке обличчя, зразу і не звикнеш, — різке, як меч. Тонке, як тятива.

  Та ще й в очах таке щось незбагненне, що в мене часом думка промайне: чи, може, він щось має проти мене, чи, може,— він ненавидить мене?

  То й хай собі. Мовчанки не порушу. Вже й уникаю. А зустріну де,— так наче вдарить блискавкою в душу і знов спокійно очі відведе.

  1 понравилось

  1,9K