навздогін за тобою ітимуть... «Урбамістика»
crazy_squirrel27 февраля 2018навздогін за тобою ітимуть дощі, затираючи слід, що уже відболів. ці осінні шляхи — на Чортків чи Борщів, як асфальтова стрічка у косах землі.
як на золоті часу туманний покров. яблуневі сади пахнуть сидром і сном. це святиться вода, обернувшись на кров. це твоє воскресіння з моїх хромосом.
це жорстокі реалії вічної гри. діти знають про смерть, але вперто мовчать. я пишу на сувоях старої кори, на прозорих листках, на поверхні свічад.
я пишу про любові гіркий післясмак, про одне із імен твого втілення тут. доки сіється з неба римований мак і вростає корінням у цю пустоту.
доки пізньої музики ритми і звук, прорізаючи простір, вивершують час. у куточку кімнати маленький павук, ніби древній господар, чатує на нас.
і уже неважливо, кому і коли обіцяли, трималися, вірили у... ця химерна вода має колір смоли. ця ріка ще не знає, що я допливу.
доки небо тривожить сакральна глибінь, їжу братимуть з рук вересневі коти. я прийду наче дощ — навздогін у тобі, щоб нікуди із тебе уже не піти.
3 понравилось138